(no subject)

Проходив вчора через парк, на лавці розкладені книжки на продаж (нові). Ковзнув поглядом - в очі кинулись три книжки: перша - на обложці намальовані Маша і Ведмідь з російського мульсеріалу, друга - якась ікона, третя - на чорному фоні золотими буквами: "Adolf Hitler. Mein Kampf". Як кажуть - підбірка на всі смаки.

Оригінал цього запису загубився десь у Мріях
http://plantago.dreamwidth.org/24127.html

(no subject)

Прочитав черговий допис Дениса Казанського, що нинішні поразки є закономірними бо ми за 23 роки, як то кажуть, "просрали всі полімери". Ну так, поляки молодці, що розвивали економіку і розбудовували свою країну, а українці цим не займались. Але. Чи можливо було тоді, у 1991 році проводити реформи типу польських? коли дуже й дуже значна частина громадян України від незалежності хотіла щоб не було дефіциту і у магазинах можна було купувати якісні закордонні товари? Особисто я в тому сумніваюсь.
Так, у нас економічні реформи проведені найгірше з усього колишнього СРСР, власне вони в нас фактично не проведені, на відміну від Росії, Казахстану і навіть Білорусі. Однак я не згоден, що нічого хорошого за цей період не було - йшла трансформація суспільства, виникали оті самі "паростки нової України", умовно кажучи, ми з "мишок" ставали "їжачками". І особисто моя думка - не факт, що хтось з екс-СРСР (крім Прибалтики, яка була особлива навіть до 91 року, їх правильніше порівнювати не з "братськими народами", а з країнами "соц.табору суворого режиму") досягнув кращих результатів, хіба Грузія та й то - далеко не факт. Ну просто ось такий в нас шлях - гуманітарно-антиекономічний.

А міняти одночасно і суспільство, і економіку спробував Горбачов.
Оригінал цього запису загубився десь у Мріях http://plantago.dreamwidth.org/23856.html

«Доктрина Лукьянова»

Via sn1258.


http://tvrain.ru/articles/politik_viktor_alksnis_kto_planiroval_mezhetnicheskie_konflikty_v_sssr-373012/
http://www.youtube.com/watch?v=6efnb7JZJKY

«Идея такая: 1990 год, вероятность распада Советского Союза близится уже к ста процентам, и, хоть горбачевский Кремль об этом вслух и не говорит, где-то в его глубинах какие-то мысли по этому печальному поводу самозарождаются и живут своей жизнью. Председатель верховного совета СССР Анатолий Лукьянов якобы предложил — ну что, если некоторые республики уже точно настроены на уход от Москвы, давайте мы эти республики расколем на сепаратистский центр и просоветские окраины, вот такая доктрина.

Collapse )

нам не дано предугадать, чем наше слово отозвется

 Останнім часом регулярно від самих різних людей чую про Таганрог та інші землі («Кубань — то ж взагалі...»), які в України відібрали більшовики, коли нав'язувати нам Крим. Причому, згідно міфу, відібрали їх у тому ж 53 році.
Ще рік тому подібне згадували хіба маргінали, а тепер просто йду про вулиці і чую... При цьому ні про Берестейщину, ні про Перемишль не згадують.

Ось такий він — український реваншизм.
Оригінал цього запису загубився десь у Мріях http://plantago.dreamwidth.org/23292.html

(no subject)

Представьте что вы король небольшой миролюбивой страны. Ваш сосед - огромная агрессивная держава, которая сильнее вашей страны в несколько раз. Ваш шпион донес, что через несколько лет вам об'явят войну под надуманным предлогом, в которой вы неизбежно проиграете. Ваша страна слабее во всем, кроме науки, культуры и образования.
Какие идеи вы постараетесь привить соседней стране, чтобы остановить ее развитие, а еще лучше - развалить ее на части?

(С)


Сиджу, читаю коментарі людей. Цікаво.

Оригінал цього запису загубився десь у Мріях http://plantago.dreamwidth.org/22809.html

Добрейшей души человек, да...

Як на мене, одним з найбільш цікавим аргументом росіян-кримняшів є те, що в результаті вторгнення Росії до Криму там немає війни, як на Донбасі. Одразу згадується старий анекдот про дєдушку Лєніна: "...а мог бы и бритвочкой по горлу полоснуть".

Оригінал цього запису загубився десь у Мріях
http://plantago.dreamwidth.org/22535.html

Уніати vs греко-католики

Нещодавно в розмові один росіянин сказав мені, що щось там ваші уніати... Перша думка одразу: "Які ще уніати в Україні?". А потім зрозумів про кого він. Однак така невеличка проблема в розумінні змусила трохи задуматись над практикою слововжитку. І після певних роздумів у мене вийшло, що назва "уніати" зустрічається (мені) переважно в історичному контексті, де мова йде про протистояння Церков (козаки вирізали уніатів та жидів), а якщо мова йдеться про більш нинішні часи, то говорять про "греко-католиків". Причому, здається, перелом проходить десь у 19 ст. Може на перший план починає виходити етнічне, а не релігійне? І українець-уніат стає своїм, бо українець, а не чужим, бо уніат?

Мова йде про Наддніпрянську Україну, ну і, звичайно, "на свій хлопський розум", без досліджень.

Оригінал цього запису загубився десь у Мріях
http://plantago.dreamwidth.org/22526.html