?

Log in



Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.

Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров'ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала.

Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала.

Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.

Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала.
(С) Олександр Олесь, 1931.
Дочитав нарешті книжку Еріка Райнера "Чому багаті країни забагатіли... і чому бідні країни залишаються бідними". Книжка загалом про те, що "якщо хочете стати успішними - не дивіться, що роблять країни, що вже є успішними, дивіться, що ці країни робили тоді, коли вони ставали успішними". Більш конкретно - що тотальне відкриття ринків і торгівля всіх з усіма не робить усіх однаково багатими, а дає так званий "ефект Матвія" ("хто має, тому дано буде і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має"). Автор стверджує, що взаємовигідна торгівля, яка призводить до зростання добробуту обох сторін, відбувається лише за умови, що обидві країни знаходяться на одному рівні промислового розвитку і у торгівлі ставку роблять на свій "хай-тек". Якщо ж одна країна буде спеціалізуватись на більш високотехнологічній продукції (наприклад сукні), а інша - на більш низькотехнологічній продукції (наприклад на немитій вовні), то вільна торгівля призведе до зубожіння другої країни (а Адам Сміт писав про блага ринку в час, коли Англія була одним з лідерів високотехнологічного виробництва і, відповідно, для Англії відкриті ринки були благом, але не для тогочасної Іспанії). Тому автор виступає за тимчасовий протекціонізм для власної високотехнологічної (це дуже важливо, низькотехнологічна трудомістка промисловість це так само погано, як традиційне сільське господарство) промисловості, поки власна промисловість не розвинеться до того рівня, який дозволить їй ефективно конкурувати на загальносвітових ринках. При цьому обмеження можливості імпорту не повинно означати низької конкуренції для внутрішнього виробника - воно повинно означати, що активна конкуренція має бути з іншими внутрішніми ж виробниками.

Ще з цікавого - збільшення площі насаджень у сільському господарству (щоб же ж наче побільший врожай отримати) неминуче призводить до падіння середньої урожайності при зростанні зусиль. Причина проста - як правило на найбільш підходящих землях вже вирощують, відповідно розширення площ відбувається за рахунок земель, які раніше не оброблялись через їхню нижчу якість (або якісь проблеми - відсутність інфраструктури і т.п.). Відповідно додаткові площі буде обробляти дорожче/важче, а врожай вони будуть давати гірший. Якщо подумати, то все абсолютно логічно і з цим можна погодитись навіть без розбирання конкретних випадків (автор розбирає), але особисто я якось просто ніколи не задумувався про таке.

Також з цікавого - книжку можна зрозуміти як певне обґрунтування того, навіщо потрібна держава в економіці (оскільки я себе маю за ліберала, то вважаю, що потрібно доводити необхідність держави десь, а не можливість її там відсутності). Справа в тому, що суспільство при розвитку саме по собі схильне розвиватись по певній траєкторії - як для нього природньо, через вже існуючи механізми, подібно до того, як вода сама по собі біжить по рівчачках у заглиблення, а от вверх не біжить. Причому немає жодних гарантій, що "нормальний" і "природній" шлях розвитку буде одночасно "найкращим", "шляхом до добробуту". Ба більше - навіть побіжний погляд на світову історію дає зрозуміти, що нормою є швидше бідність і неефективність, а успішні країни - то швидше винятки з загальної маси. А вже якщо суспільство хворе, то тим більше "нормою" для нього буде шлях до бідності. Гарним прикладом цьому є Україна з середини 90-х до кінця нульових - всі, хто міг розкрадали країну і потроху ділились з тими, кому пощастило менше (і через робочі місця, і через низову корупцію, і через банальні продуктові пакети "до дня..." чи перед виборами). І всіх загалом це більш-менш влаштовувало. А от щоб вийти такого порочного кола, прийняти і зрезалізувати рішення, що багатьом не вигідні у найближчій перспективі, але у у більш віддаленій - ведуть до процвітання і може бути необхідна держава. Бо держава, як суб'єкт, що витрачає не свої гроші, "може собі дозволити" вкладатись у необхідне, але збиткове і це вкладання з часом дає позитивний результат у позадержавній економіці (традиційні приклади - витрати держави на озброєння, на фундаментальну науку, на космос). Хоча тут, звичайно, не все так однозначно, бо немає гарантій, що держава буде поводитись саме так (не складно уявити, що до влади можуть прийти популісти і країна загрузне у злиднях).

Але найбільшу емоцію викликав один з додатків, де наводяться поради з книжки Філіпа фон Хорніка "Австрія понад усе" (1684 рік) у дев'яти пунктах щодо того, як правителю зробити свою країну багатою і процвітаючою. Певною мірою поради застаріли (наприклад порада шукати поклади золота і срібла), але загалом ці поради (1684 рік!) є більш розумними, ніж поради багатьох наших експертів-економістів. Подібні емоції я відчував, коли одного разу на канікулах в селі знайшов прадідусеву підбірку з різними матеріалами по сільському господарству і у вирізках з дореволюційних газет описувались деякі навіть не речі, а технології і підходи, які були більш прогресивними і правильними ніж ті, що використовували селяни як у власних господарствах, так і у колгоспі.

Оригінал цього запису загубився десь у Мріях
http://plantago.dreamwidth.org/26578.html

Це моя Україна...

Прийшов на роботу Васильович (вчора його не було) приніс шампанське та пташине молоко в шоколаді. Випили за Василя, з'їли по цукерці... після чого жіноцтво сказало, що це все не те і сказало діставати сало з морозильника... :)

Оригінал цього запису загубився десь у Мріях
http://plantago.dreamwidth.org/26190.html
Ура, мені нарешті прийшов замовлений чай з Китаю!

Оригінал цього запису загубився десь у Мріях
http://plantago.dreamwidth.org/25861.html
Знову обурюються тим, що голоси скуповували. А я от собі думаю
а) чи точно це так вже й погано?
б) чому б це не узаконити?

А щоб це не було на чиюсь користь - нехай голоси скуповує держава. Вигладало б це дуже просто - виборець приходить у відповідне відділення (можна навіть зробити їх пересувними), каже, що хоче продати свій голос на цих виборах, підписує договір купівлі-продажу, отримує гроші у розмірі, скажімо, одного прожиткового мінімуму (це в рази більше, ніж пропонують кандидати, очевидний виграш для виборця), і в реєстрі виборців ставиться відмітка, що цей виборець у цих виборах не приймає участі.
В результаті всім добре - і, що продають голоси отримають значно більшу суму, ті, що не продають - отримають ту владу, за яку вони проголосували (бо картина результатів виборів не спотвориться). Ляпота!

Оригінал цього запису загубився десь у Мріях
http://plantago.dreamwidth.org/25810.html

Виборомат

http://vyboromat.net/ - хороша штука, мені сподобалось. Звичайно, не варто приймати рішення лише на основі такого  (потрібно все ж знати політ.сили), але все ж такі "компаси" теж повинні бути.
Оригінал цього запису загубився десь у Мріях http://plantago.dreamwidth.org/25344.html
Одним із коментарів, які доводиться регулярно чути про випадок з Шуфричем в Одесі, що це, мовляв, не по-європейски. Навіть посол ЄС на минулому тижні висловився у цьому ключі. Мене це трохи дивує, якщо чесно. По-перше, що значить "не по-європейськи"? кожен, хто хоч трохи знайомий з історією європейських країн має знати, що вона була далеко не постійно мирно-ванільною. І навіть не обов'язково згадувати про різні ночі та релігійні війни, де сторони часто запрошували одна одну "на вогник", можна згадати і значно більш близькі до нас події. Чи Румунія не Європа? А Чаушеску ж не просто дали по пиці. Та й французька молодь у 1968 році поводилась не завжди ввічливо. Так що в Одесі молодь повела себе не дуже добре, але, загалом, більш-менш у європейських молодіжних традиціях. ("не-поєвропейськи" - це коли протестна молодь зустрічається з тітушками і розмахують одне перед одним руками майже без бійок, а якщо хтось раптом загубить окуляри - обидві сторони дружно їх шукають)

Мені у цьому контексті згадується фраза Ернандо де Сото, який, досліджуючи витоки суспільного багатства, писав, що розвинуті країни переважно дають поради спираючись на те, як у них самих все влаштовано нині і їхні рекомендації добре працювали б у таких самих розвинутих країнах, але в країнах, які ще тільки мають стати розвинутими - працюють погано  і при цьому вони вже самі забули, яким чином, за рахунок яких дій і методів вони досягли свого нинішнього, успішного стану. Схоже з демократією приблизно така ж штука - європейці знають, як воно має бути, але вже забули яким чином вони колись досягли цього стану, з чого саме починали. А починали вони з розуміння, що "демократія - це простір домовленностей вільних озброєних людей"  (Франклін). Тобто коли різні соціальні групи вважають за потрібне враховувати інтереси інших груп не тому, що їм так порадили іноземні експерти, а тому, що інакше ці інші групи засмутяться, прийдуть і засмутять того, хто не врахував їхні інтереси (можливо навіть насмерть засмутять - бувало і таке). Звідси ростуть корені європейської демократії та толерантності. З часом більш мирні варіанти люстрації замінили більш жорстокі, але зовсім не тому, що вони просто були більш мирними і гуманними, а суто тому, що вони були більш ефективними і надійними. Тобто в ситуації між вибором двох подібних діючих інструментів, які давали принципово однаковий результат, європейці обрали більш прогресивний, сучасний суд був лише заміною суду народному. У нас же об'єктам люстрації пропонують прийняти проти себе механізм мирної люстрації при тому, що власне сама необхідність люстрації для них далеко не так вже й очевидна. Навіщо їм самим позбавляти себе влади, якщо можна знову прийти у владу і робити там те, що вони робили до 2014 року? Абсолютно нормально і природньо, що люди не хочуть погіршувати свій стан. Було б дивно, якби вони себе вели інакше.

Якщо вже говорити про Європу, то нині там люди у владі не поводять себе як Шуфрич, а якщо раптом про них щось таке взнають  - тихенько йдуть з влади і не висовуються. У нас такого немає,  просто не працює відповідна інституція. Чому? А дуже просто - інституція це не лише певний набір правил, але й механізмів покарання за порушення цих правил. Механізми можуть бути різними, навіть суто моральними - наприклад з тим, хто порушив неформальні правила, переставали здоровкатись, запрошувати в гості та  взагалі впізнавати і у такій ситуації люди могли й стрілятись. Але хіба це про Україну? Якщо Чечетов голосно у прямому ефірі почне в черговий раз розповідати про те, як вони розвели всіх як кошенят, то чи перестане його сусід з ним здоровкатись? а чи взагалі для Чечетова це має значення моя чи ваша думка? Відповідно, щоб інституція працювала, необхідно, щоб покарання за порушення було достатньо серйозним з точки зору потенційного порушника. Яким чином це забезпечити? прокуратура та суд? У Європі приблизно так і є. Через суд спробував Лещенко не допустити до виборів Хорошковського. І що? А нічого - Хорошковський далі іде на вибори. Значить цей механізм люстрації теж не працює. Який залишається? Так отож-бо... (С)

Підсумовуючи - так, погано, що люстрація відбувається через сміттєвий бак і кандидатам в депутати розлючені молодики б'ють морди. Але вина за це у рівній мірі лежить як на радикалах, так і на тих, хто саботує мирний процес очищення суспільства. І якщо Шуфрич зацікавлений у тому, щоб його не побили ще сильніше (а йому ж навіть нічого не зламали), то значить він має бути зацікавленим у тому, щоб в Україні нормально працювали суди та органи правопорядку. Чим швидше в Україні пройдуть реформи - тим швидше піде в історію "сміттєва" люстрація.

Оригінал цього запису загубився десь у Мріях http://plantago.dreamwidth.org/25204.html

Ленін, Шуфрич та натовп

Насправді це дуже небезпечна тенденція - від такого не так вже й далеко до фашизму. Чомусь у масовій уяві фашизм - це якесь інфернальне Зло, дно морального падіння, сповідувати його можуть лише якісь виродки. Насправді фашизм як такий - це досить звичайне зло, не більш фантастичний, ніж кучмізм чи те, що у нас сором'язливо називають корупцією (шановні, корупція, тобто специфічна вада економічної системи - в США, Франції чи Норвегії, в Україні в економічний системі немає такої вади, в Україні "корупція" - це і є економічна система, а значить її треба вже називати якось інакше). Знищення євреїв і гомосексуалістів у концтаборах, стерилізація психічно хворих - це можливі додаткові опції фашизму, а не він сам. Тобто "ми не виродки, а значить з нами такого статись не може" - позиція помилкова, фашистами можуть стати загалом нормальні і у багатьох аспектах позитивні люди. Ніхто не є апріорпі застрахованим, щоб не підхопити фашизм - потрібна регулярна профілактика. Причому в Україні така профілактика не є чимось звичним і буденним, а отже ми всі є у зоні ризику.

Але при цьому я повністю погоджуюсь з Денисом Казанським: "<a href="http://frankensstein.livejournal.com/555689.html" target="_blank">Когда государство отказывается выполнять свои функции и карать преступников, их начинает карать толпа. Когда государство не способно защитить своих граждан, они начинают защищать сами себя</a>". Насправді не така вже велика різниця між вчорашньою Одесою і тією ж Врадіївкою -  і там, і там фактично був самосуд, і там, і там насправді було за що, і тоді, і зараз у суспільства немає аж настільки великої довіри до прокуратури та судової влади, щоб сподіватись, що держава вирішить проблему сама. В усіх трьох випадках те, що сталось - не дуже добре, але воно було неминучим. Щоб такого не ставалось - необхідно, щоб влада вирішувала проблеми не чекаючи, поки їх почне вирішувати натовп.

Оригінал цього запису загубився десь у Мріях
http://plantago.dreamwidth.org/24838.html

книжкова лавка

  У парку на одній з лавок продаються книжки:
- Шевченко
- Mein Kampf
- енциклопедія сучасної зброї
- камасутра
- штук п'ять релігійних
- до десятка різного роду дитячих.

Як кажуть — на всі смаки (а також — ось такі нині смаки).
Оригінал цього запису загубився десь у Мріях http://plantago.dreamwidth.org/24802.html

щоб не забути

  Зводити демократію до виборів — це як зводити інтернет до монітора.
(С) не моє
Оригінал цього запису загубився десь у Мріях http://plantago.dreamwidth.org/24379.html